НЕ БУДЬ БАЙДУЖИМ

                          

Фільм "Діти небес"

                                                  Опис фільму «Діти небес» :

Хлопчик Алі забирає з ремонту туфельки своєї сестри Захри і заходить в овочевий магазин . Куплений хліб і туфельки в целофановому пакеті він ставить біля входу, і , поки вибирає картоплю , сміттяр помилково забирає пакет разом з рештою мотлохом. А сім'я бідна і торговцю овочами вже багато повинна. Власник будинку погрожує вигнати сім'ю Алі. Будинки Алі просить сестру не говорити мамі про зникнення і обіцяє знайти туфельки. А сестрі завтра йти до школи. Алі тікає на пошуки туфельок . Туфельок ніде немає , і батько Карім лає Алі за те , що він не допоміг матері прати рогожу . Батько коле цукор для мечеті , а Захра пише Алі , що ж їй робити з туфельками . Алі пише їй у відповідь , щоб та одягла тапочки і звикла жити без туфельок . Захра погрожує все розповісти батькові . Алі пише , що тоді батько відшмагає обох , так як грошей у нього немає. Алі обіцяє віддати свої кеди , а сам піде до школи після того , як повернеться Захара . Так брат і сестра і договорілісь.Ранком Захра пішла в школу в кедах Алі , хоча вони були їй трохи великі У школі на уроці фізкультури дівчатка повинні були стрибати в довжину , і кеди Алі припали вельми до речі. Після школи Захра щосили бігла додому , щоб віддати їх для школи Алі. Так і почали діти бігати в школу по черзі в одних кедах , але одного разу один з кед зіскочив з ноги Захри і впав у арик . Захра в розпачі заплакала , але добрий чоловік- продавець допоміг витягти дорогоцінний кед з труби . Алі і Захра сваряться через мокрого кеда , але батькові нічого не говорять , бо знають , що грошей у батька немає . Розповідається ця проста і нехитра історія наївно і зворушливо. Алі навіть доводиться відмовитися від фінального матчу у футбол під приводом , що у нього хвора мати . Алі в числі трьох кращих з написали контрольну , і вчитель його похвалив , подарувавши авторучку в якості призу. Алі дарує ручку сестрі . Глядач поринає у повсякденне життя бідноти мусульманського Сходу. Перед езкаменамі дітям дозволяють готуватися вдома. Під час цього оголошення Захра бачить свої туфельки на іншій дівчинці , підходить до неї , але сказати нічого не вирішується , а простежує її до будинку . Алі знову спізнюється в школу , і доглядач викликає в школу батька. За хлопчика заступається пан Джафарі , вчитель Алі , і його пускають в клас , попереджаючи , що це востаннє . Захра показує Алі , де живе дівчинка , на якій її туфельки. Вони дізнаються , що батько дівчинки сліпий рознощик і живе ця сім'я ще біднішими. Мовчки повертаються вони і йдуть. А в школі оголошують змагання з бігу , в яких переможцям дістануться цінні призи , наприклад , кросівки і тренувальний костюм. А вже бігати Алі міг дуже швидко. Чим закінчиться ця повна доброти і співчуття до людей історія , любителі кіно дізнаються самі. Наприкінці дуже важко втриматися від сліз.
" Оскарна " номінація за кращий іноземний фільм.

Продивитись фільм можна тут http://tvpixy.com/filmy/zarubezhnye/2573-deti-nebes-the-children-of-heaven-bacheha-ye-aseman-1997.html

Добро може змінити людину..будь частинкою ланцюжка добра

Цитати великих людей про щастя

 Всім привіт!

Сьогодні пропоную вам підбірку цитат на тему, яка завжди викликає багато суперечок, тому що ніхто не може дати точне визначення поняттю "щастя". Скільки людей, стільки й думок.

У цій збірці ви можете прочитати, що думають про щастя великі люди. Отже, красиві цитати великих людей про щастя.

Треба вірити в можливість щастя, щоб бути щасливим. Л.М. Толстой

Існує три грандіозних закона щастя в житті - 1) треба щось робити, 2) треба когось любити, 3) треба на щось сподіватися. Джозеф Еддісон

Щоб бути щасливим, потрібно постійно прагнути до цього щастя і розуміти його. Воно залежить не від обставин, а від себе. Л.М. Толстой

Люди люблять розмірковувати про щастя. Але ніхто не знає, що найбільше щастя - в ​​розумінні. Костянтин Паустовський

Щастя полягає не у володінні бажаним, а в бажанні того, що маєш. Джеймс Стюарт

Немає більшого щастя, ніж відчувати, що люди люблять тебе і радіють твоїй присутності. Шарлотта Бронте "Джейн Ейр"

Щастя не в тому, що ми в чомусь досягли успіху, а в самому досягненні успіху. Томас Гоббс

Щастя відвідує нас в різних видах і майже невловимо, але я частіше бачив його серед маленьких дітей, у домашніх вогнищ і в сільських будиночках, ніж в інших місцях. Адам Сміт

У житті є тільки одне безперечне щастя - жити для іншого. М.Г. Чернишевський

Звичайна логіка стверджує: якщо ти нещасливий, значить, у тебе немає щастя. А раз його в тебе немає, то йди і шукай. Парадоксальна ж логіка говорить: якщо ти підеш шукати щастя, то ти його втратиш! Просто сядь і зрозумій, що воно в тебе є. Сократ

Важливе не щастя, а процес руху до нього. Мілен Фармер

Щастя можна розуміти по-різному. Еріх Марія Ремарк "Життя в борг"

Щастя - це питання порядку та дисципліни. Карл Лагерфельд

Щастя полягає не в тому, щоб багато мати, а в тому, щоб вдовольнятися малим. М. Блессінгтон

Ви перетинаєте весь світ у пошуках щастя, а воно завжди поруч, на відстані витягнутої руки від будь-якої людини ... Горацій

Щастя - це властивість характеру. У одних в характері його весь час чекати, в інших безперервно шукати, у третіх - всюди знаходити. Ельчин Сафарлі "Мені тебе обіцяли"

 P.S. Ваш смайлик J

Добро сховалось у піснях...

ПІСНІ ПРО ДОБРО

Музика: Наталія Май. Слова: Наталія Май.

Туп-туп, мої ніжки
Маю нові черевички
Туп-туп, щастя зичу
Хоч маленька ще заввишки

Щоби сонечко світило
Посміхалось кожній хаті
Щоб нічого не боліло
І душа була багата!

На добро
На добро
Щоб Вам радісно було
Туп-туп, йду по світу
А за мною Україна
Туп-туп, посміхніться
Ми усі - одна родина

Туп-туп, в серці маю
Я хороших слів багато
Туп-туп, виростаю
Я на радість мамі й тата

Я бажаю вам добра

Одна земля, одна надія
І сонечко на всіх одне,
Воно усіх теплом зігріє,
Воно нікого не мине.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.

Приспів:
А я бажаю вам добра,
А я бажаю вам тепла,
Любові завтра і сьогодні.
А я бажаю вам добра,
Щоб, наче сад, душа цвіла,
Щоб зорі падали в долоні.

Коли біда простягне руки,
Прийдуть печалі і жалі,
Згадай крізь терени розлуки,
Що є кохання на землі.
І буде знов весна на світі
Надію людям дарувать,
І будем ми на світі жити,
І про добро пісні співать.

Музика: Наталія Май. Слова: Наталія Май.

Щастя і добра

Неба вам, неба вам ясного,
Сонця вам, сонця золотого,
З літної, з літної криниці
Чистої, чистої водиці!

Щастя вам, щастя і добра
Бажаємо на довгії літа!
Щастя вам, щастя і добра
Бажаємо на довгії літа!

Радості, радості й любові,
Щирості, щирості у слові,
Хай для вас розквітають квіти,
Люблять вас і шанують діти!

Щастя вам, щастя і добра
Бажаємо на довгії літа!
Щастя вам, щастя і добра
Бажаємо на довгії літа!

Щастя, добра і любові

1. Як птах, що у небо злітає, 
Як річка в долині біжить 
До вас хай добро завітає 
І піснею в серці звучить. 

Приспів: 
Щастя, добра і любові - щиро бажаємо вам 
Щастя, добра и любові - дітям, онукам, батькам 
Щастя, добра и любові - звучить як молитва свята 
Щастя, добра и любові на многі і многі літа. 


2. Як літо настане чи осінь 
Зимою, або навесні. 
Коли за вікном дощ і сонце - 
Хай будуть щасливими дні. 

Приспів: 
Щастя, добра і любові - щиро бажаємо вам 
Щастя, добра и любові - дітям, онукам, батькам 
Щастя, добра и любові - звучить як молитва свята 
Щастя, добра и любові на многі і многі… 

Гуменчук Володимир I Мельник Наталья

P.S. Ваш смайлик J

Добро в казках

І В КАЗКАХ СХОВАЛОСЯ ДОБРО АЛЕ Я ЙОГО ЗНАЙШОВ…

Про пана, що був конем

    Про пана, що був конем Це було давно, ще за панщини. В одному селі жив пан. Він був дуже багатий, але злий і жорстокий. Економів підбирав таких, що не жаліли людей, виконували кожну панську примху. Від них бідному чоловікові добре не було. Бо ж відомо, що пани, як пани, а економи — собаки. 
    Раз економ розгнівався на одного бідняка і намовив свого пана, щоб наказав йому привезти з лісу дрова. А в того бідного і віз латаний-перелатаний, і коні такі, що лиш ребра стирчать. Але що міг злидар робити, подався до лісу. Прийшов до лісника і дає картку від економа. А той показує йому таку гору колод, що вистачило б на чотири вози з сильними богатирськими кіньми. Сів бідняк на пеньок, зажурився, а потім гірко заплакав. Приходить до нього сивий дідусь і питає: 
    — Чого ти, чоловіче, плачеш? Бідняк підвів голову і розповів про своє горе. Дідусь пожалів його і сказав: 
    — Не журися, іди за мною. 
    Попрямували вони буковим лісом і дійшли до одної скали. Влізли всередину, а там стайня, в якій повно коней. Усі вони добре вгодовані, аж блищать, але з людськими головами. 
    — Бери того,— показав біднякові дідусь.— Запряжи його, бий, якщо не слухатиме. А як відвезеш дрова, то коня знову приведеш сюди. 
    Селянин узяв коня, запріг у шлеї, вибрав доброго бучка, бо кінь хоч і сильний був, проте лінивий. Як припече чоловік коня раз і вдруге, він лише фурчить та ірже, трохи потягне віз і стане. Бідняк як вдарить ще дужче, кінь знову, вигинаючись, рушає далі. 
    Через деякий час віз із колодами був у панському дворі. Економ як глянув, скільки бідняк дров привіз, то очі аж на потилицю вилізли від здивування. Далі зирк на коня — а кінь з людською головою. Як вітром понесло його до пана. Пан вийшов на ґанок, подивився — і зомлів. Ледве привели його до пам'яті. Пан питає бідняка, звідки в нього той кінь,— бо то був отець того пана. Селянин сказав: 
    — Я не винен, що економ злий на мене.— І розповів усе, як дістався йому кінь. 
    Пан наказав гайдукам віддубасити економа, а бідняка попросив відвести коня туди, звідки взяв. 
    Кажуть, що пан недовго після цього ряст топтав. Помер наглою смертю і теж, мабуть, конем став. Бо й він був такий, як і його батько: тримав злих економів, за будь-яку провину, а то й даремно бив, катував людей. Тому нічого дивуватися: людські сльози боком виходять. 

 Щастя

Жив в їднім селі Іван - чарівник. Був він добрим господарем, і грошей мав багато. І мав він їдного сина Гриня. Як той син підріс, батько єго вженив. І жив вже Гринь зі жінкою пару літ, і мали вони троє діточок. Але одного разу Іван - чарівник розлютився і каже до сина: - Гриню, бери собі жінку і йди у світ, аби я тебе більше не видів. І Гринь узяв жінку, діти, запряг коня мізерного у віз, і поїхали, їдуть вони, переїхали кілька сіл і здибають у рові песика, що з него аж шерсть облізла, і бідне песеня кавчало у рові. Жінка каже до Гриня: - Чоловіче, візьмім того песика, нехай буде з нами. А той песик - то було їхнє щастя. І І взяли того песика, їдуть далі. От приїхали аж на десяте село і просяться на ніч. Вийшов війт і питає, що вони за одні. Гринь розказав, звідки, і що отець вигнав єго і нічого єму не дав. - Іду шукати пристановиська, - каже до війта, А війт єму розказує: - Тутки в нашім селі є їдно господарство, де всі повмирали, і нема нікого. Іди на те господарство і доробляйся. І сів Гринь на тім господарстві і зачав ся доробляти. Пес росте, худобу вже має, і за пару літ так ся доробив, що мав всього подостатком. Він побудував собі нову хату, і добре єму велося. А той пес був в него за пастуха, пас худобу. Пожене худобу, напасе і назад прижене, таку гладку, що аж любо було дивитися. Десь через кілька років приїхали з того села, звідки Гринь був родом, фіри зі збіжжям. Та й просяться на ніч. Вийшов Гринь на вулицю і пізнав тих людей, що вони з єго села. Просить їх до своєї хати: - Люди, їдьте до мене, я вас переночую. Ті позаїздили, повипрягали коні, позаводили до стайні. Гринь дав усім коням по чвертці оброку. - А ви, люди, свій обрік і сіно зіставте на дальшу дорогу. Зайшли до хати, Гринь дав їм вечеряти і розпитується: - А звідки ви, люди? - З того і того села. - А чи живе ще в вашім селі господар Іван - чарівник і як ему ся поводить? . - Та ще живе і добре ему ся поводить. Та й тоді Гринь признався, що він за їден. - Я, - каже, - був одинаком у мого батька, і батько мене вигнав з жінкою і дітьми, то я прийшов аж сюди і сів на тім господарстві. Господь Бог мені допоміг, що я доробився маєтку. Отже, прошу вас, люди, як вернетеся назад, зайдіть до мого батька і поклоніться до него від мене, скажіть, най прийде до мене в гостину. Минув рік. Приїздить батько з матір'ю в гостину до Гриня. Привіталися красно, як Бог приказав. Дивується батько, що таке всюди красне господарство, і стільки всього є. Аж тут приганяє пес худобу з пасовиська. Як батько зувидів того пса, то зараз спізнав, що то синове щастя. Та й каже до сина: - Сину мій любий, забий того пса, бо як не заб'єш, то я зараз вмру тут, в твоїй хаті. - Гринь рад не рад, забив пса. Як йно худоба зувиділа, що пес лежить неживий, поприбігала вся до него, ричить, плаче за своїм пастухом. І Гриневи ся жаль зробило, і собі заплакав. Слези єму ся покотили з очей. А худоба зачала пса лизати, цілком єго злизала, тільки ся кості зістали. Та й Гринь позбирав кості з пса і поховав їх у могилу. А батько від'їздить додому і каже: – Сину, я до тебе приїду аж за рік у гостину. І поїхав. А худоба злизала з пса все щастя на себе, і знов є так, як було. Як минув рік, батько приїздить до Гриня другий раз у гостину. Приїхав на подвір'я, дивиться: а по подвір'ю ходить ялівка така красна. Гладка... І батько пізнав, що та ялівка злизала з пса найбільше щастя. Каже до сина: - Сину, заріж ту ялівку. Най жінка зварить з неї утробу, і я з'їм. Бо як не заріжеш і не даси мені з'їсти, то зараз умру. Син не хотів різати ялівки, але як батько взявся просити, то мусив зарізати. Але жінка, як в кухні варила, то дала покуштувати дітям, і сама покуштувала. А решта, що зісталося, занесла старому чарівникові. А він каже: - То не вся утроба, хто то з'їв? А невістка зі злостию і жалем відказує: - Я не їла і не виділа, аби хто їв. Поставила-м, то беріть, їжте! То чарівник з'їв і поїхав додому. І знов за рік приїздить батько до сина. Як приїхав, то пізнав, що невістка з дітьми з'їли з теї ялівки щастя. Але він вже не міг казати синові, щоби різав жінку і діти. То й поїхав назад додому. Ще кавалок зістало єму доїхати, як за серце єго стиснуло, що не зміг синові відобрати щастя... І скрипирував у дорозі, 
    Записано Осипом Роздольським у с.Берлин (сучасної Львівської обл.), у Тимка Яремко, грудень 1895 р. Стиль запису збережено. 

Сірко

В одного чоловiка був собака Сiрко - тяжко старий. Хазяїн бачить, що з його нiчого не буде, що вiн до хазяйства нездатний, i прогнав його од себе. Цей Сiрко никає по полю; коли це приходить до його вовк та й питає його: - Чого ти тут ходиш ? Сiрко йому вiдповiда: - Що ж, брате, прогнав мене хазяїн, я i ходжу тут. Тодi вовк йому каже: - А зробить так, щоб тебе хазяїн iзнов прийняв до себе ? Сiрко каже: - Зроби, голубчику; я вже таки чимсь тобi вiддячу. Вовк каже: - Ну, гляди: як вийде твiй хазяїн iз жiнкою жать i вона дитину положить пiд копою, то ти будеш близько ходить коло того поля, - щоб я знав, де те поле, - то я вiзьму дитину, а ти будеш однiмать од мене ту дитину, - тодi буцiмто я тебе iзлякавсь та й пущу дитину. У жнива той чоловiк i жiнка вийшли в поле жать.Жiнка поклала свою маленьку дитину пiд копою, а сама i жне коло чоловiка. Коли це вовк бiжить житом, та за дитину - i несе її полем. Сiрко за тим вовком. Доганяє його. А чоловiк кричить: - Гидж-га, Сiрко! Сiрко якось догнав того вовка й вiiбрав дитину; принiс до того чоловiка та й оддав йому. Тодi той чоловiк вийняв iз торби хлiб i кусок сала та й каже: - На, Сiрко, їж, - за те, що не дав вовковi дитину iз'їсти! Ото увечерi йдуть iз поля, беруть i Сiрка. Прийшли додому, чоловiк i каже: - Жiнко, вари лишень гречанi галушки та сито їх iз салом затовчи. Тiльки що вони iзварилися, вiн садовить Сiрка за стiл, та й сiв сам коло його, та каже: - А сип, жiнко, галушки та будем вечерять. Жiнка i насипала. Вiн Сiрковi набрав у полумисок; так уже йому годить, щоб вiн не був голодний, щоб вiн часом гарячим не обпiкся! Ото Сiрко i думає: "Треба менi вiддячить вовковi, що вiн менi таку вигоду iзробив." А той чоловiк, дiждавши м'ясниць, оддає свою дочку замiж. Сiрко пiшов у поле, знайшов там вовка та й каже йому: - Прийди у недiлю увечерi до городу мого хазяїна, а я тебе покличу в хату та вiддячу тобi за те, що ти менi добро зробив. Ото вовк, дiждавши недiлi, прийшов на те мiсце, куди йому Сiрко сказав. А в той день у того чоловiка було весiлля. Сiрко вийшов до його, та й увiв його в хату, та й посадив його пiд столом. Ото Сiрко на столi узяв пляшку горiлки, м'яса доволi й понiс пiд стiл. А люди хотiли ту собаку бить. Чоловiк каже: - Не бийте Сiрка: вiн менi добро зробив, то я i йому добро буду робить, поки його й вiку. Сiрко, що саме лучче на столi лежить, бере та подає вовковi. Обгодував i упоїв так, що вовк не витерпiв та каже: - Буду спiвать! Сiрко каже: - Не спiвай, бо тут тобi буде лихо! Лучче я тобi подам пляшку горiлки, та тiльки мовчи. Вовк, як випив ту пляшку горiлки, та каже: - Отепер уже буду спiвать. Та як завиє пiд столом ... Тодi деякi люди повтiкали з хати, а деякi хотiли бить вовка. А Сiрко i лiг на вовковi, наче хоче задушити. Хазяїн каже: - Не бийте вовка, бо ви менi Сiрка уб'єте! Вiн сам iз ним упорається добре. Ото Сiрко вивiв вовка аж на поле та й каже: - Ти менi добро iзробив, а я тобi ! Та й розпрощались. 

P.S. Ваш смайлик J

Добро у віршах

Я дослідив поезію…у сучасних віршах також зустрічається добро:

ДОБРО

Ніяк у цьому світі, 
Не можливо прожить без добра, 
Його ніде не можна подіти, 
Воно сильніше, ніж біда. 

Добро, мов чарівна пташка, 
Своїми крильми огорта, 
Людей, яким у світі важко, 
В яких на серці самота! 

Слід доброю людині бути, 
Всім усмішки дарить свої, 
Тоді щасливішими стануть люди, 
І покине їх сум тоді. 

І колись саме та людина, 
До якої з добром ти прийшов, 
Як настане скрутна хвилина, 
Подарує своє тепло.

Автор: Майданюк Мария

РОЗДУМ

Щоб бути мудрим на добро,
Багато треба знати,
Не тільки зброю, а й перо
Уміть в руках тримати.
Уміти хліб пекти, орать,
Побудувати хату,
Ростить дітей, кохати
І більше всього пам’ятать,
Що є в нас рідні батько й мати.
Отож, щоби творить добро,
Багато треба знати…
А от простими буть на зло,
Не треба слів багато,
Якщо ви мудрі на добро,
То вас на зло не хвате.
Автор: Генріх Акулов

 ОБЕРЕЖНО СТУПАЙ…

Обережно ступай,
Не зламай живі квіти,
Бо вони, як і ти, потребують тепла.
Адже все на землі
Прагне бути зігрітим:
Зупинися, не смій заподіяти зла!
Обережно ступай,
Нахились, придивися,
Не гаси під ногами земного життя.
Десь співає цвіркун,
Заховавшись між листям,
Он гніздечко – не руш,
І другому затям.
Ось біжить по землі
Працьовита комаха.
Не дави, не топчи, не руйнуй, не ламай.
Все потрібне землі:
І рослина, і птаха

ТВОРИ ДОБРО

Ти усміхнися небу,
усім, хто біля тебе:
і братику й сестричці,
і сонечку й травичці.
Люби усіх довкола,
удома та у школі,
і ця любов із Неба
повернеться до тебе.

Прощай дрібні образи
і помирись одразу.
Хто вміє всім прощати,
сильнішим здатен стати.
Твори добро, дитино,
і у твоїй родині
воно знайде домівку
віднині і довіку.

Автор: Леся Вознюк

ВІРШ ПРО ДОБРО

 

Як хочеться, щоби у світі

Панувало лише добро

Щоб кожна пташечка співала

Й приносила усім тепло.


Щоб кожне деревце у лісі

Гойдав легенький вітерець,

А люди, щоб були добріші

P.S. Ваш смайлик J